Тисячний матч біля керма однієї команди. Коли Арсена представляли менеджером у вересні 1996 року, він декларував своє бажання перемагати в кожному з них. Венгер зважував кожне слово, хоча вони і не були частиною заздалегідь прописаного плану поневолення умів. Саме такий він і є насправді. Високий, худорлявий джентльмен із зовнішністю професора. Зараз він відомий і природний в своєму образі, але 18 років тому він був останньою людиною в тій кімнаті, якого можна було б запідозрити у відносинах з футболом. Журналісти були заінтриговані: ніколи раніше вони не бачили подібного персонажа.

Це не означає, що глибоко освічений француз приїхав до Англії вибивати з гравців алкоголь і розповідати про те, як насправді потрібно поводитися з м'ячем. Зрозуміло, і до його появи на Туманному Альбіоні були тренери, що вводили дієтичне харчування в командах. Ще більше фахівців використовувало ігрову модель, засновану на майстерному контролі м'яча і пересуванню за рахунок коротких передач. Венгер не придумав цього, що взагалі - нормально: зрештою, будь-який значущий філософ осмислював ідеї інших, конструюючи власні праці. У цьому житті необов'язково бути абсолютно першим, але важливо виявитися першим поміченим. Арсен Венгер став таким, тому що його методологія миттєво дала результат: вже в другий рік роботи Арсенал оформив «дубль». Сам інтелігент не мітив у вчителя нації. «Мене завжди цікавив англійський футбол, тому що це батьківщина гри», - слова все з тією ж прес-конференції.

Його Арсенал довгий час вважався найстильнішою командою Європи - і був би нею донині, якби не втратив створювану результатом чарівність. Вболівальники нової школи сприймають французького менеджера інакше, та й пам'ятаючих звершення Канонірів початку століття стала витісняти восьмирічна трофейна засуха. Але важливо не забувати, що в сезоні 2003/04 саме Арсен Венгер створив найсильнішу команду в історії Прем'єр -ліги. Так, це так просто і не вимагає роз'яснень для тих, хто не тільки знає про «Недоторканних» , але і пам'ятає той футбол, що "зносив дах", з яким вони домагалися результату.

Зараз ми вже знаємо, що сталося в тисячному матчі Венгера. Це принизливо. Арсенал був безжально розбитий суперником, біля керма якого, по суті, стоїть ідеологічний опонент француза, який тільки місяць тому назвав менеджера Канонірів «фахівцем з невдач». У словесному протистоянні з Моуріньо у нього не було ніяких шансів: наставник Челсі любить потріпати язиком, а головне - віртуозно крутить фактами на свою користь. Разом з Фергюсоном вони роками мордували Арсена. Ці двоє готові підкувати свої туфлі, щоб кожна душа у будівлі знала про їх присутність. Їх тяга до уваги навчила проклятої «гри розуму» , якої ніколи не опанує Венгер. Він природний. Запальний, але він швидко відходить і переховується від зайвої уваги. Якщо відштовхуватися від життєвого самітництва і фанатичного слідування непопулярним ідеалам, Венгера можна назвати «соціопатом». Але цю думку не підтримають ті, хто знає його особисто, ті, кого він встиг зачарувати інтелектуальної бесідою за пляшкою вина.

Арсен не дає інтерв'ю один на один британським виданням, і далеко не всі вболівальники Арсеналу знають, що у 64-річного тренера є десятирічна дочка, а його дружина - колишній гравець збірної Франції з баскетболу. У їх житлі немає пафосу мільйонерів: в декорі будівлі переважає мінімалізм, але він видає в господарях людей з гарним смаком. На відміну від колег, Венгер не зберігає нагород і нагадувань про свої досягнення: на стінах немає навіть простих фотографій з футбольних полів, а книжкова шафа не встигає вкритися цвіллю - тільки читанню француз готовий приділяти крихти вільного від футболу часу. Класична музика і повне відчуття умиротворення - у такому настрої відбувається закрита від очей публіки життя Арсена Венгера.

Так, це фанатизм, і Арсен, що одного разу входив у число завойовників, багато чим ризикує. Часом він і справді незграбний, а також непристойно, як для людини свого віку, запальний. Відійде і знову посміхнеться, коли його команда дасть ще один відсіч критикам і змусить самого ідеала повірити в вірність обраного шляху. Венгером необов'язково захоплюватися, але з ним неможливо не вибудувати особисті стосунки хоч би тому, що він неймовірно природний і відданий своїй вірі.